Эхнатон

Страна: США

Год: 2020

Язык: английский (с украинскими субтитрами)
Погляд на стародавній Єгипет з ХХ століття, легендарні правителі — Ехнатон і Нефертіті, — їхні діти й батьки, таємничі жерці та навіть юний Тутанхамон (хоча і не співаючий). Мінімалістична партитура Філіпа Гласса зазвучить яскравіше з початком дії, в якій беруть участь акробати та жонглери.
Американець Філіп Гласс — живий класик мінімалізму, однієї з найвпливовіших музичних течій XX століття. Написана в 1983 році «Ехнатон» — заключна опера його «портретної трилогії», присвяченій масштабним персонажам світової історії, захопленим власними ідеями,які вплинули на людство. Але якщо попередні частини трилогії — легендарний «Ейнштейн на пляжі» (1976) і «Сатьяграха» (1979) — розповідають про життя і концепціях героїв порівняно недавнього минулого (відповідно, Альберта Ейнштейна і Махатми Ганді), то «Ехнатон» відправляє нас на три з половиною тисячі років тому. Історію давньоєгипетського фараона Ехнатона, завороженого богом сонця, який намагався ввести культуру поклоніння виключно цьому богу в політеїстичному Єгипті, деякі вчені вважають прообразом і передвісником появи авраамічних релігій. Немов підкреслюючи ці зв'язки, Гласс у своїй опері змішує мови: давньоєгипетська сусідить з біблійним івритом і мовою публіки, для якої здійснюється конкретна постановка.
Почавши писати опери в 1970-ті, Гласс зумів запропонувати новий тип організації оперного матеріалу, що не спирається на арійно-речитативний спосіб розвитку сюжету. Від сюжету як рушійної сили він взагалі відмовляється: скажімо, при написанні «Ейнштейна на пляжі», композитор складав музичні ілюстрації до ескізів, створеним режисером Робертом Вілсоном. «Ехнатон», як і інші опери Гласса, являє собою послідовність медитативних музичних замальовок, а розвиток дії спирається на зміну ритму в повторюваних фразах. У цьому русі чуються одночасно величність і тривога (любителі кіно легко впізнають у вступі до «Ехнатона» музику з «Левіафана» Андрія Звягінцева). Головна партія написана для контратенора: в цьому нетиповому для сучасної опери вирішенні — натяк на тендітну і, можливо, андрогінну природу Ехнатона, що незмінно вражає дослідників в численних скульптурних зображеннях єгипетського фараона. Ця контрастна висотність стає особливо помітна на тлі відсутності в оркестрі скрипкової секції, що робить містичне звучання «Ехнатона» ще більш густим і похмурим.
Вистава Феліма Макдермотта, перенесена в Мет з Англійської національної опери й нагороджена у 2017 Премією Лоуренса Олів'є, здатна здивувати вишуканістю костюмів і загальною якістю картинки, але запам'ятовується в першу чергу тим, як синхронно і віртуозно працюють групи акторів, візуалізуюючи музичний метод Філіпа Гласса.